Моніторинг земельних відносин

Моніторинг земельних відносин в Україні – інноваційний інструмент для комплексного аналізу розвитку земельних відносин та розробки політичних рішень у цій галузі. Розроблений у рамках проекту «Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах», який реалізується за фінансової підтримки Світового банку. 

Моніторинг земельних відносин – це система збору, збереження та оприлюднення набору даних та показників щодо стану земельних відносин в Україні. Моніторинг проводиться на рівні районів та міст обласного підпорядкування, міст Києва та Севастополя. Ці показники стосуються основних характеристик земельних ресурсів та земельних відносин, а саме: наповнення Державного земельного кадастру та Реєстру прав на нерухоме майно, кількості та характеристики транзакцій із земельними ділянками, податку на землю, судових спорів, приватизації та експропріації, а також рівності у забезпеченні прав різних категорій землевласників та землекористувачів.

Система дозволяє аналізувати поточний стан земельних відносин за кожним із показників. Їх набір відповідає практиці інших країн та рекомендаціям Світового банку (LGAF, 2013), а також включає в себе ті, що описують хід земельної реформи в Україні. Впровадження Системи моніторингу відповідає принципам, задекларованим у Добровільній директиві ФАО з управління земельними ресурсами. 

Необхідність створення такого інтегруючого продукту, як «Моніторинг земельних відносин в Україні» продиктована тим, що до цього часу в Україні відсутня інформаційна система, де б зводилися воєдино усі звітні дані щодо земельних відносин, які надходять від місцевих органів влади до різних відомств. Відтак, органи влади, бізнес та громадськість позбавлені можливості мати узагальнену картину розвитку земельних відносин за всім набором характеристик – як на рівні районів та областей, так і держави в цілому. Як наслідок – така інформація відсутня й у відкритому доступі. 

Поєднання в одній системі даних щодо земельних відносин, які надходять до різних відомств, дає фактологічну основу для аналізу ситуації, виявлення тенденцій, проблемних позицій, прогнозування та моделювання розвитку ситуації. Ця інформація є необхідним фундаментом для розробки обґрунтованої державної політики у сфері земельних відносин. Водночас загальна доступність таких даних є основою прозорості земельної сфери.  

Як зазначається у звітах Світового Банку, краща земельна та сільськогосподарська політика може збільшити продуктивність сільського господарства на 30% і додати близько 12,5% до ВВП протягом найближчих 10 років зі значним підвищенням заробітної плати серед бідних сільських домогосподарств.